15 грудня 2000 року на вимогу передусім міжнародної спільноти, станцію було закрито. Усе робилося поквапно, зупинення не було підготовлено як у технічному плані, так і в соціальному. Не було вироблено концепції зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, не вирішено безліч важливих питань: куди вивантажувати ядерне паливо, адже нове сховище тільки будується, а старе заповнене вщерть. З утилізацією - теж проблема. На всі ці заходи в Україні не вистачає фінансування, а Захід, незважаючи на попередні домовленості, допомагати не поспішає.

Таким чином, соціально-економічний вимір Чорнобильської катастрофи для народу України полягає у величезних втратах як фінансово-матеріального, так і людського характеру. Забруднено не тільки землю, повітря й води держави, знівечено тіла й душі багатьох її громадян. Ослаблене здоров’я мільйонів дорослих і дітей, виведені з виробничого обороту тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, накладаючись на багатолітні економічні й політичні негаразди в країні, перетворюються на один із тих факторів, які ускладнюють успішне просування українського суспільства до благополучного матеріального та духовного життя.

Чорнобль сьогодні